Історія кафедри клінічної лабораторної діагностики як осередку вищої медичної освіти в класичному університеті

Вища освіта являється основою духовного розвитку суспільства, найдосконалішою формою якої визнано класичний університет. Першим класичним університетом став Болонський університет у 1187 р., ректором якого у 1481-1482 р.р. був доктор медицини і філософії Юрій Дрогобич, родом з України, що надає нам сил відстоювати принципи класичного університету.

Відомо, що здоров’я є найдорожчим для людини, тому викладання дисциплін за напрямком «Медицина» є обов’язковим у класичному університеті. Якщо такого викладання не відбувається, такий вищий навчальний заклад не відповідає Болонській системі класичного університету.

Історія створення і функціонування Дніпропетровського національного класичного університету багата драматичними подіями, які відображають боротьбу за збереження форми класичного університету та її подальший розвиток в нових складних умовах сьогодення.

Народження університету відбулось в надскладних політичних обставинах вмирання Російської імперії, коли в Україні був уряд гетьмана Скоропадського, в якому Міністр народної освіти та мистецтв професор Н.П.Василенко значну увагу приділяв розвитку вищої освіти. Він запросив академіка В.І.Вернадського очолити комісію з питань організації та реорганізації вищої освіти в Україні. За їх активного сприяння 20 серпня 1918р. в Міністерстві народної освіти та мистецтв було підписано Статут класичного університету, що дозволило його відкриття в складі 4-х факультетів, серед яких найбільшим за кількістю студентів був медичний факультет.

У перший навчальний рік 1918-1919 р.р. на медичному факультеті було 1150 студентів, на юридичному – 600, фізико-математичному та історико-філологічному факультетах – по 500 студентів.

Першим ректором університету , обраним таємним голосуванням, був відомий гістолог, професор В.П.Карпов, який викладав на медичному факультеті, що мало суттєве значення для розвитку класичної форми університету. Але така форма функціонування класичного університету протрималась досить короткий час. Діячі Комуністичної партії України, виконуючи розпорядження Голови Ради народних комісарів В.І.Леніна та народного комісара охорони здоров’я М.О.Семашка про швидке забезпечення Червоної Армії лікарями у Громадянській війні спочатку зруйнували класичну форму університетської освіти, а потім знищили університетську освіту.

Керівник Головного комітету професійної та спеціально-наукової освіти в складі Народного комісаріату освіти України Я.Ряппо пояснював так : «Отжившими явились для диктатуры пролетариата и организационные формы и вся система высшего образования. Вот почему Укрглавпрофобр поставил в порядок дня не реформу, а революцию – ликвидацию университетов и реорганизацию специальных высших учебных заведений».

Згідно вказівок Народного комісаріату освіти України , викладених в «Тимчасовій інструкції губернським відділам народної освіти» та «Інструкції Управлінням вищої школи на місцях», у Катеринославського університету в 1920 р. було забрано медичний факультет. На базі медичного факультету спочатку виникла Катеринославська медична академія, яка проіснувала рік і була перейменована на медичний інститут як окремий вищий медичний заклад.

Початком відновлення функціонування університетів України можна вважати Постанову РНК УРСР від 13 вересня 1933р. « Мережа й контингенти державних університетів УРСР».

Були заново відкриті державні університети в Києві, Харкові, Одесі та Дніпропетровську та затверджено п’ятирічний термін навчання в університетах, але ні до одного з них не були повернуті медичні факультети як основу класичної форми університетської освіти.

Відродження класичної форми університетської освіти розпочалося після розпаду Радянської імперії, коли Україна стала незалежною державою. Першими розпочали працівники Харківського національного університету, де в 1993р. відкрито факультет фундаментальної медицини з підготовки за спеціальностями «Лікувальна справа» та «Лабораторна діагностика» У Дніпропетровському національному університеті медичний факультет з підготовки за спеціальністю «Лікувальна справа» було відкрито у 1997р.

Здавалося, що справа зрушена з місця і тепер потрібно лише набирати оберти. Але не так сталося , як гадалося, про що свідчать події в ДНУ ім. О.Гончара, що відображають досить драматичну історію як відродження класичної форми університетської освіти, так і намагання знищення.

Спочатку до складу медичного факультету входили 5 клінічних кафедр а також «Кафедра математичного моделювання та фізико-хімічних методів дослідження в медицині». Завідувачем кафедри було призначено доктора фізико-математичних наук, професора Олександра Олексійовича Кочубея.

З 1996 р. по 1998 р. професором кафедри математичного моделювання та фізико-хімічних методів дослідження в медицині працював доктор медичних наук Бачинський Петро Петрович, якого за конкурсом було обрано у1998 р. завідувачем кафедри.

До вказаного факту долучилися ще дві дуже важливі події, які стали опорою у боротьбі за збереження класичної форми вищої освіти у ДНУ ім. О.Гончара, незважаючи на шалене намагання її знищити. Першою подією було призначення весною 1998 р. ректором університету професора Миколи Вікторовича Полякова, який з перших днів свого ректорства став активним учасником боротьби за збереження класичної форми університетської освіти. Другою подією став наказ Міністерства освіти України за № 285 від 31.07.1998 р. «Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою» та Постанова Кабінету Міністрів України за № 1247 від 07.08.1998р. «Про розроблення державних стандартів вищої освіти та вимог до них», де Головою робочої групи з підготовки лікарів-лаборантів було призначено лікаря-лаборанта вищої категорії, д.м.н., професора П.П.Бачинського. Ним була створена освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) та освітньо-професійна програма (ОПП) одержання вищої медичної освіти за спеціальністю «Клінічна лабораторна діагностика», за якими оволодіння фахом лікаря-лаборанта починалося з першого курсу в складі класичного університету. Вказаний Державний освітній стандарт оволодіння фахом лікаря-лаборанта було розроблено на основі принципів доказової медицини і Великої Хартії Університетів, яка була прийнята 18.09.1998 р. у Болоньі і фундаментальні принципи якої стали основою Болонської конвенції, прийнятої в 1999 р.

Розроблений Державний освітній стандарт оволодіння фахом лікаря-лаборанта проф. П.П.Бачинський особисто представив на 12-й Міжнародній виставці новацій престижних навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні», що проходила в лютому1999 р. в Києві. За поданням Президента Академії педагогічних наук і Міністра освіти і науки України В.Г.Кременя, який відвідав павільйон Дніпропетровського класичного університету та ознайомився з метою, змістом та інноваціями, викладеними у Державному освітньому стандарті оволодіння фахом лікаря-лаборанта, було вручено Диплом МОН України. Про це повідомляла (Педагогічна газета № 3, 1999 р. в статті «Спрямованість у ХХІ століття»

Так як розроблений Державний освітній стандарт з підготовки лікаря-лаборанта був медичного спрямування, вся необхідна документація була представлена для погодження та реалізації в Міністерство охорони здоров’я України, де щойно новим Міністром охорони здоров’я було призначено сумнозвісну Р.В.Богатирьову. Вона знала про небажання ректорів тих медичних інститутів, які у свій час були медичними факультетами університетів, повертатися до складу цих університетів, адже при цьому втрачалася влада самостійного господаря державної власності, якою вони розпоряджаються як своєю і мають стабільний неоподаткований прибуток. Вони були проти відродження медичних факультетів в університетах, щоб не втрачати абітурієнтів. Був включений механізм гальмування проходження навчально-організаційної документації по відповідних інстанціях. Спочатку матеріали були передані начальнику Головного управління освіти, науки та інформаційно-аналітичного забезпечення МОЗ України Ю.В. Вороненку, але майже рік вони пролежали без руху, незважаючи на неодноразові звернення ректора ДНУ проф. М.В.Полякова. Потім матеріали були передані директору Центрального медичного кабінету з вищої медичної освіти І.С. Вітенку, де гальмування набрало іншої форми: при одержанні позитивної рецензії на навчально-методичні матеріали з підготовки лікаря-лаборанта вони направлялись до іншого вищого медичного закладу для нового рецензування. За час вказаного марнотратства з’явився новий Міністр охорони здоров’я України – ним став В.Ф.Москаленко, який діяв за старим сценарієм спільно з керівництвом Дніпропетровської медичної академії.

Офіційну відмову озвучив начальник Головного управління освіти, науки та інформаційно-аналітичного забезпечення Ю.В. Вороненко при черговому відвідуванні кабінетів МОЗ України проф. П.П. Бачинським: «Це ще не на часі».

За час описаної боротьби почалось поступове згортання медичного факультету ДНУ ім. О.Гончара. Щоб зберегти підготовку фахівців за напрямом «Медицина», за активного сприяння ректора університету проф. М.В.Полякова була організована кафедра клінічної лабораторної діагностики у 2004 р. Першим завідувачем новоствореної кафедри було обрано за конкурсом лікаря-лаборанта вищої категорії д.м.н., проф. П.П.Бачинського.

Організацією кафедри клінічної лабораторної діагностики була відкрита нова сторінка боротьби за збереження та розвиток класичної форми університетської освіти. Відкриття кафедри дозволило вже в 2005 р. розпочати підготовку фахівців в галузі «Медицина» 6.120102 за напрямом підготовки «Клінічна лабораторна діагностика» освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр з одержанням базової вищої освіти при терміні навчання 4 роки.

Саме відкриття кафедри клінічної лабораторної діагностики з розгортанням її функціонування дозволило зберегти кращих висококваліфікованих викладачів, які раніше працювали на 5 клінічних кафедрах медичного факультету, що поступово припиняв своє існування.

Після обрання на посаду завідувача кафедрою клінічної лабораторної діагностики у 2010 р. Головного спеціаліста з клінічної лабораторної діагностики Дніпропетровського обласного Управління охорони здоров’я, віце-президента Всеукраїнської Асоціації клінічної хімії та лабораторної медицини, лікаря-лаборанта вищої категорії, проф. Т.М. Шевченко розпочався найскладніший період боротьби за класичну форму університетської освіти в ДНУ ім. О.Гончара. Завдяки її успішному керівництву колективом кафедри та підтримки ректора вперше серед вищих навчальних закладів України з 2012 р. в ДНУ ім. О.Гончара викладачами кафедри клінічної лабораторної діагностики розпочата та здійснюється підготовка магістрів із спеціальності 8.1201007 «Клінічна лабораторна діагностика».

Термін навчання в магістратурі складає 1 рік і шість місяців, впродовж якого на базі клініко-діагностичних лабораторій виконуються та захищаються магістерські науково-дослідні роботи. Після успішного захисту магістерської науково-дослідної роботи випускник отримує спеціальність «лікар-лаборант» з вищою медичною освітою.

У 2015 р. був здійснений перший випуск лікарів-лаборантів у ДНУ ім. О.Гончара, але чиновники МОЗ України знову створюють перешкоди на цей раз у працевлаштуванні, вимагаючи обов’язкове проходження інтернатури за великі гроші впродовж 1,5 року випускниками, які вже мають освітньо-кваліфікаційний рівень магістра за спеціальністю «лікар-лаборант».

Наш багаторічний досвід атестації лікарів-лаборантів дозволив ще в 1999 р. виступити на V з’їзді Всеукраїнського лікарського товариства з доповіддю, яка була опублікована під назвою «Роль лікарів клінічної лабораторної діагностики в галузі первинної медико-санітарної допомоги та стратегічний напрям їх підготовки. Було чітко показано, що проходження інтернатури обов’язкове лише для тих, хто немає вищої освіти за спеціальністю «лікар-лаборант» і не вчився за новою програмою.

Наші випускники, починаючи з першого курсу впродовж 5 років і 6 місяців, здобували вищу медичну освіту за спеціальністю «лікар-лаборант» і отримали її. З вказаного терміну 1 рік і 6 місяців випускники вчилися в магістратурі за спеціальністю «лікар-лаборант», що аналогічно нинішній інтернатурі з терміном навчання 1 рік і 5 місяців. Незважаючи на вказану особливість наших випускників, керівництво МОЗ України не допускає їх до роботи на посадах лікарів-лаборантів в лікувально-профілактичних закладах, вимагаючи проходження інтернатури.

У розпал подій Революції Гідності в Києві листи-звернення ректора ДНУ М.В.Полякова до керівництва МОН та МОЗ України їздив особисто вручати проф. О.П.Татаровський. Після призначення новим Міністром охорони здоров’я України О.С. Мусія черговий лист звернення проф. М.В.Полякова до керівництва МОЗ України їздив вручати проф. П.П.Бачинський, який багато років працював в правлінні Всеукраїнського лікарського товариства, де О.С.Мусій був Президентом ВУЛТ. На з’їздах ВУЛТ неодноразово обговорювалася проблема навчання та працевлаштування лікарів-лаборантів, їх вирішальна роль в отриманні діагностичної інформації про стан здоров’я пацієнтів.

Були отримані запевнення, що будуть надані відповідні розпорядження обласним Управлінням охорони здоров’я про допуск до роботи на посадах лікарів-лаборантів в лікувально-профілактичних закладах, підпорядкованих МОЗ України, магістрів з вищою медичною освітою за спеціальністю «лікар-лаборант» без додаткового проходження інтернатури зі спеціальності «Лабораторна діагностика».

На превеликий жаль за розпорядженням Прем’єр-міністра України А.П. Яценюка з посади Міністра охорони здоров’я був звільнений О.С.Мусій, що не дало йому змоги виконати свою обіцянку. Чергові листи-звернення від ректорату ДНУ ім. О.Гончара до новопризначеного Міністра охорони здоров’я О. Квіташвілі успіху поки-що не принесли. Боротьба за класичну форму університетської освіти, в якій бере активну участь колектив кафедри клінічної лабораторної діагностики під керівництвом зав. кафедрою «лікаря-лаборанта» вищої категорії, професора Тетяни Миколаївни Шевченко, триває з надією на успіх. Адже надія умирає останньою.

Comments are closed